Існує притча. Коли народжується дитина, Господь благословляє її у світ своєю рукою. Покладе на голову – мудрою буде, на серце – милосердною, на руки – майстром слова та діла. А ще є люди, яким Господь одночасно поклав руку на голову, серце і руки. Ім’я цієї людини – Учитель!
Учителям ми квіти подаруємо.
І кожного із них ми поцілуємо.
Подякуємо за знання,
за любов до нас, за пізнання.
І за все, що ви для нас робили,
Але ми цінити того не вміли
То ж, пробачте нас, дорогі вчителі
І вічно живіть на українській землі.
Нехай волошками цвітуть для вас світанки,
Нехай здійсняться тисячі бажань,
Нехай дарує доля тільки щастя.
Ні грама бід, ні крапельки страждань. .