Існує притча. Коли народжується дитина, Господь благословляє її у світ своєю рукою. Покладе на голову – мудрою буде, на серце – милосердною, на руки – майстром слова та діла. А ще є люди, яким Господь одночасно поклав руку на голову, серце і руки. Ім’я цієї людини – Учитель!

Учителям ми квіти подаруємо.

І кожного із них ми поцілуємо.

Подякуємо за знання,

за любов до нас, за пізнання.

І за все, що ви для нас робили,

Але ми цінити того не вміли

То ж, пробачте нас, дорогі вчителі

І вічно живіть на українській землі.

Нехай волошками цвітуть для вас світанки,

Нехай здійсняться тисячі бажань,

Нехай дарує доля тільки щастя.

Ні грама бід, ні крапельки страждань. .