Кінезіологічні вправи для дітей
з особливими освітніми потребами
Для розвитку інтелекту дитини необхідно розвивати взаємодію між півкулями. В цьому може суттєво допомогти кінезіологія. Кожна з вправ сприяє збудженню певної ділянки мозку і вмикає механізм об'єднання думки і рухів. В результаті цього навчальний матеріал сприймається більш цілісно і природно, як би розумом і тілом, і тому краще запам'ятовується. Крім цього вправи для мозку також сприяють розвитку координації рухів і психофізичних функцій.
«Мозок, добре влаштований,
коштує більше, ніж мозок, добре наповнений»
Мішель де Монтень
З усіх дивовижних речей на Землі ні що не є більш дивовижним та загадковим, ніж людський мозок. Робота людського мозку забезпечується діяльністю двох його півкуль, що мають певну функціональну спеціалізацію (ліва відповідає за образне, гуманітарне мислення; праве – за знакове, математичне). У здійсненні вищих психічних реакцій істотну роль грає спільна діяльність півкуль. Для розвитку інтелекту необхідно розвивати взаємодію між півкулями. В цьому може суттєво допомогти кінезіологія.
Термин «кінезиологія» походить від грецьких слів «kinesis»- рух, и «logos» - слово, наука.
При цьому кінезіологія має такі цілі:
• Розвиток міжпівкульної спеціалізації.
• Розвиток міжпівкульної взаємодії.
• Розвиток міжпівкульних зв'язків.
• Синхронізація роботи півкуль.
• Розвиток дрібної моторики.
• Розвиток здібностей.
• Розвиток пам'яті, уваги.
• Розвиток мовлення.
• Розвиток мислення.
• Усунення дислексії і дисграфії.
«Навчаючи ліву півкулю ви навчаєте ліву півкулю, а навчаючи праву півкулю ви навчаєте увесь мозок.» І.Соньер. Ще у 1960-і роки перехресні рухи використовувались для допомоги дітям з мозковими порушеннями. Перехресні рухи змушують праву та ліву півкулю працювать одночасно. Коли вони функціонують одночасно, то взаїмодія між ними, що відбувається задопомогою мозолистого тіла ( своєрідний міст між правою та лівою півкулею) покращується.
У педагогиці застосовується освітня кінезіологія. Автором цього напрямку став Пол Деннисон, який після 20-ти річної работи з дітьми у допоміжному центрі в Калифорнії у 1979 р. пройшов курс навчання «Цілющий дотик». У 1982 р. Деннисон розробив програму відновлення координації та включив в неї поряд з дітьми і дорослих. Результати виявились успішними. В 1960 році він почав дослідження з поліпшення читання і його зв’язку з поліпшенням мозку, яке надалі переросло в “Гімнастику для мозку”. У 1970-х роках Пол Деннісон працював в Центрі групового навчання для невстигаючих "Долина", де він протягом 20 років допомагав дітям і дорослим. Деннісон розробив систему швидких, простих, специфічних рухів, що приносять користь кожному незалежно від його проблеми. Особливо ефективною виявилася вона в дітей, діагностованих як "нездатних до навчання". У 1987р. результати ГМ (гімнастики мозку) були оцінені експериментально. У цьому експерименті брали участь 19 учнів спеціальної школи. Кожен учень робив вправи ГМ по 10-15 хвилин щодня. Показники прогресу учнів за 1 рік такі, що їх успішність підвищилася на 50%. Значно підвищилася здатність учнів концентруватися на виконуваному завданні.
Гімнастика мозку складається з простих і приємних вправ. Цей комплекс рекомендується використовувати під час навчання дітей, щоб підвищити навик цілісного розвитку мозку. Вправи полегшують всі види навчання і особливо ефективні для оптимізації інтелектуальних процесів і підвищення розумової працездатності. Вправи покращують розумову діяльність, синхронізують роботу півкуль, сприяють запам'ятовуванню, підвищують стійкість уваги, допомагають відновленню мовленнєвих функцій, полегшують процеси читання і письма.
Кожна з вправ сприяє збудженню певної ділянки мозку і вмикає механізм об'єднання думки і рухів. В результаті цього новий навчальний матеріал сприймається більш цілісно і природно, як би розумом і тілом, і тому краще запам'ятовується. Крім цього вправи для мозку також сприяють розвитку координації рухів і психофізичних функцій.
Також за допомогою рухів, спеціальних поз можна покращити настрій дитини, відтворити в ній позитивні емоції. Наприклад Симон Соловейчик у своїй книзі «Навчання із захопленням» наводить цікавий приклад рухів (потерти долоньки, посміхнутися, погладити підручники), за допомогою яких дитина дійсно відчуває захоплення, зацікавленість, до цього часу нелюбимим предметом.
Відома система К.С. Станіславського також побудована на методі фізичних дій. За допомогою їх актор може викликати в собі будь-які емоційні стани, якщо він зуміє здійснити необхідні фізичні дії, що завжди супроводжують такі стани.
Також і наукові роботи Н.С. Лейтеса, О.М. Леонтьєва, В.Н. Бехтерева довели позитивний вплив маніпуляцій рук на розвиток мови дітей та на функціональність вищої нервової діяльності в цілому.
Дослідженнями вчених Інституту фізіології дітей і підлітків АПН (М. М. Кольцова, Е. І. Ісеніна, Л. В. Антакова-Фоміна) був підтверджений зв’язок мовленнєвої та пальцевої моторики. Рівень розвитку мовлення дітей перебуває в прямій залежності від ступеня сформованості витончених рухів рук.Формування словесної мови дитини починається, коли рухи пальців рук досягають достатньої точності. Розвиток пальцевої моторики готує ґрунт для подальшого формування мови.Оскільки існує тісний взаємозв’язок і взаємозалежність мовленнєвої і моторної діяльності, то при наявності мовного дефекту у дитини особливу увагу необхідно звернути на тренування пальців. Недосконалість рухової координації кисті та пальців рук ускладнює оволодіння письмом і низкою інших навчальних і трудових навичок.
Таким чином, вдосконалення розумових та інтелектуальних процесів потрібно починати з розвитку рухів тіла і пальців. З цією метою і були розроблені спеціальні вправи: дихальні, рухові, пальчикові ігри, розтяжки і т.п. Більш того, вправи допомагають виявляти приховані здібності дитини. Ще одним позитивним моментом від проведення кінезіологічних занять є те, що вони дають не тільки швидкий, а й накопичувальний ефект, розвиваючи при цьому логічне мислення і підвищуючи розумову діяльність в цілому. Але при цьому необхідне точне виконання всіх прийомів і рухів. Звісно перш, ніж навчати дитину, педагог повинен сам спочатку освоїти всі вправи, а потім вже виконувати їх з дітьми, поступово збільшуючи час і складність від заняття до заняття. Важливим є точне виконання кожної вправи, тому необхідно індивідуально навчити учня. Чудовим є те, що виконання кінезіологічних вправ можливо як вдома з батьками, так і на предметних уроках або на спеціальних заняттях. Заняття починаються зазвичай з вивчення вправ, які поступово ускладнюються, і збільшується обсяг виконуваних завдань.
Таким чином спираючись на багаторічний досвід та наукові труди видатних вчених, з метою досягти цілей кінезіології, а саме покращення результативності навчання та виховання дитини, що знаходиться на інклюзивному навчанні, у повсякденні я використовую різноманітні кінезіологічні вправи. Наприклад такі, що створюють позитивний психоемоційний настрій під час перерви та уроку, під час фізпаузи на уроці, під час ранкової зарядки разом з іншими дітьми. Це дихальні вправи, вправи для розвитку дрібної моторики, вправи на релаксацію, вправи для очей, перехресні вправи. Заняття спрямовані на подолання патологічних відхилень, усувають дезадаптацію в процесі навчання, гармонізують роботу головного мозку. На мою думку під впливом кінезіологічних вправ в організмі дитини відбуваються позитивні комплексно-структурні зміни.
